?

Log in

No account? Create an account
detsyk
August 25th, 2011 
guitar

Перше, що тебе зустрічає у Баварії це  яскрава помаранчева станція метро на Марієнплац. Проста та витончена вона виводить тебе в саме серце Мюнхена. Де тебе зустрічають гучними вигуками, музикою та повітряними кульками, виглядає так, наче всі чекали саме на тебе. Безліч баварців та чужоземців заповнюють центральні вулиці та бари. У повітрі буквально витає аромат німецьких ковбасок, пронизуючи наскрізь листя дерев та стіни будинків. Він переслідує тебе скрізь, ну так, на всяк випадок, щоб ти на забув, що ти в Баварії!


Саме в цьому прекрасному місті ми познайомились з Ларою. Головним чином завдяки нашій подорожуючій вчительці міс Вел, яка зустріла Лару в Індонезії. Гарний, незахаращений непотрібними речами інтер’єр, та нестандартне вікно у ванній, якнайкраще відображають для тебе життя молодих людей у Баварії. Включаєш радіо з якого лунає євро-поп, даєш побільше звуку і включаєш у душі літню воду. Відчуття наче ти дійсно живеш тут роками, щоранку приймаючи душ бачиш ці дерева та будинки, п’єш каву і шнуруєш на навчання в
Мюнхенський універ.


На другий день нашого перебування Лара повела нас в "Інгліш парк". Вона вмирара з голоду після ранкового навчання, ми ж просто хотіли спробувати справжні баварські ковбаски – "вайсвюрст", що в перекладі означає білі ковбаски. Як виявилось вони аж ніяк не смажені, а варені! А на смак так би мовити дієтичні, але аж ніяк не жирні і масні. Нам не зовсім пофартило, адже саме в ці дні Ларі потрібно було сідати за навчання. Втративши провідника, але отримавши корисні настанови, ми пошвендяли в пошуках
серфінгістів у тому ж таки парку. Просто в голові не вкладалось, як можна серфити на ріці??? Як виявилось, все можна, просто треба, щоб міська влада вміла головою думати. Видовище просто неймовірне, здається , що ці люди настільки обожнюють серфінг, що при найменшій можливості приїжджають на ріку. Можливо навіть жертвують обідом на роботі, натомість сідають на ровер, чіпляють біля рами серф і йдуть на "обід".


На останок ти не забуваєш засмердіти хату неясним, але смачним сиром і з великими потугами покидаєш це чудове місто. Але лише для того щоб ще глибше пізнати Баварію. Тебе везуть у спортивному BMW на швидкості 245 км/год, ти просто не можеш оговтатись від тамтешніх краєвидів, від безкраїх плантацій хмелю. Ти дивуєшся. Але в тих краях ти можеш почути тільки одну відповідь. "Все саме так! Тому що це Баварія..."

06:03 pm - My own summer
Skantarius
Я ніколи не любив останні тижні літа. Невідомо чому вони перетворюються на беззмістовні, спустошені, виснажливі дні. Ну і звичайно, якщо ти не зміниш цю ситуацію сам, за тебе це ніхто не зробить. А інколи тобі просто потрібен час, щоб все переосмислити.
Саме тому цього року я залишив все задумане і звалив геть. Це вже просто було не до витримання. Це місто трафляло мене все більше і більше. Як то каже безсмертний класик Тревіс Мейд "це місто давно пора покинути". Тож Німеччина мала поставити все на свої місця. І це було одне з найправильніших моїх рішень цього літа.
Ляйпціґ. Нічого особливого в плані архітектури і краси міста. Але контингент людей до яких я потрапив дав мені спокій та простий душевний відпочинок. Ці вечори та нічні велосипедні прогулянки просто зірвали мені дах. Одразу ж в перший день ти потрапляєш на вечірку в центрі міста, у великій олдовій квартирі. Через відкриті вікна лунає драм, ти поринаєш у темряву, щоб дихнути свіжого нічного повітря... і завмираєш від прекрасного костелу, який впирається у вікна квартири. Вуличне світло руйнує реальність і кидає на тебе безліч циферблатів. Стрілки та цифри пробиваються через твою свідомість на зовні, розбиваються на дрібні частинки падаючи тобі під ноги.
Всього за добу Deftones будуть настільки близько, що не зустрітись з ними буде просто неможливо.
This page was loaded Nov 21st 2017, 7:46 am GMT.