?

Log in

detsyk
Час коли сонце аж ніяк не розтопить автобани 
2nd-Aug-2011 01:05 am
Skantarius

Хороша мандрівка супроводжується приємними емоціями та ажіотажем. А офігенна мандрівка супроводжується пофігізмом, невиконаними завданнями та хорошими людьми. У моменти коли ви здобуваєте два чарівні каптури, що віддають травою та помаранчами, ти розумієш, що кращого початку не може бути.

Далі приходиться йти болотом, крізь дощі, холодні вечори та заморені міста, але скрізь будуть люди, які зупиняться, спитають як твої справи та й куди ж ти прямуєш чоловіче. Може навіть кинуть тобі пару копійок як жебраку, або врешті решт і ти обідраний і нещасний залишиш їм щось хороше на згадку. Отак доплентаєшся ти до Відня. І так! Можна пропустити безліч облич! Можна відкинути теж підходящі варіанти! Але найкраще буде піти випити чаю і вийти привітатись з першим зустрічним. У вечері ти зустрінеш Австралію та Велику Британію. Певно й не зустрінеш, але подумаєш як би добре було туди з'їздити, якби ти поменше думав.

Австрійський автостоп нікудишній. Саме тому ми залипли, як спочатку думали, а потім виявилось, шо зависли на заправці за сорок кілометрів від Відня. Рано ти починаєш розуміти, шо ці всі довбані капіталісти зажрались і ложили брати будь-кого з собою. Тому слов'яни, нормальні хлопці та дівчата, обов'язково заберуть тебе звідси, щоб тебе шляк не трафив. Їдеш з чехами і думаєш, ех дякую тобі Боже, що такі класні люди попалися саме нам. Але шо там, ясно шо все рішають каптури. Дощ валить майже всю дорогу, але тебе вже давно розмило по вікнах авто. Музика, вітер, дощ і гори заставляють тебе розчинитись у дивному поєднанні австро-чеських Альп. Їдеш і думаєш, якби то розчинитись на молекули так, щоб ніхто не побачив. Не вийде. Звучить оголошення: "Через тридцять кілометрів ви прибудете в Клягенфурт!"

This page was loaded Feb 28th 2017, 12:49 am GMT.